Про портрети

Зі святами вас, друзі!

Два додаткових вихідних до весняного уікенду — це дуже непогано :) Не знаю, правда, що саме святкуємо, або, навіть, як точно звучить офіційна назва цього дійства. Але, все одно, свято — значить свято.

Не знаю, як вам, а мені це чимось нагадує тему сьогоднішнього уроку. Часто-густо буває так, що сфотографував когось, прийшов додому, дивишся на результат й не розумієш — начебто все є: фотографія, на ній людина, може, навіть красива.. але навіщо ти знімав? чому натиснув на кнопку саме в той момент? що хотів цим сказати? для чого взагалі ти це робив? Але, все одно, портрет — значить портрет.

А ось що думає з цього приводу відомий київський фотограф Олександр Ляпін (в моєму перекладі українською):

Урок 6. Портрет.

Відразу потрібно нагадати про помилки, які властиві ще не зовсім досвідченим фотохудожникам-любителям, а також і окремо взятим професіоналам. А саме: вони впевнені, що знімають предмет свого творчого жадання, тобто бажання. Ну, коротше кажучи, ви мене зрозуміли.. Аж ні, фігушки, любі друзі, як мовляв один відомий персонаж. Ви фотографуєте виключно себе, себе і ще раз себе. І лише потім — його або її.

Фактично всі ваші зусилля відобразити чарівні, або прості, або жахливі або, взагалі, які завгодно риси суб'єкта, підняти їх до стану мистецтва зводяться до того, що ви в результаті отримаєте картину своїх навичок і здібностей, свого характеру і цього, як його, ну, емоційного, а разом з ним і гуманістичного. І в цьому прокляття портретиста — в духовному схрещуванні з його моделлю.

А портрети бувають різні: наприклад, психологічні й не дуже, актуальні або ж ні, репортажні та студійні, жанрові, символічні, декоративні, авангардні, художні, документальні, абстрактні, конкретні, "в натурі" погані й дійсно хороші... Дурдом, коротше, з цими портретами, краще, як говорить Беніамін, їх взагалі не знімати.

Ну, гаразд, тим, хто хоче знімати цікаво, та ще й яскраво, треба нахабно оригінальничати. В репортажі ловити рухи очей, скул, щік, губ, шукати ракурс, тримати на мушці, лізти та жати на кнопку. І все це — пам'ятаючи про тип характеру об'єкту. Наполеонів — знизу добре. Якщо у них ніс горбоносий — в профіль, з розмитим фоном. Нахабство тут — сестра таланту.

Пам'ятаєте пораду старого єврея із відомого анекдоту — "не жалійте заварки"? Так от, не жалійте плівки (або акумуляторів, або ресурсу затвора — потрібне підкресліть). Картьє-Брессон якось визнав, що у нього на 10 плівок 1 кадр. Є над чим замислитись..

Підпорядковуйте собі натуру, тисніть її непомітно, фарбуйте її, розмивайте, світіть через дірку у відрі, тягніть, рвіть, доводьте до природних "псіхоіспражнєній". Ніколи не бійтеся. Якщо моделі нудно, це теж емоція — ловить її. Немає в портретній фотографії другорядних миттєвостей. Ховайся, портретист знімає! :-)

У портреті світло — завжди, майже завжди — найважливіше. Якщо вам в руки попалася красива жінка і хоче, то спочатку робіть, як ви хочете, а потім задовольняйте її бажання. Тоді буде мистецтво. А те, що вона з себе хоче, — може і добре, але це вже її автопортрет вашими пальцями.

І ще одна проблема! Штамп! Ой-ой-ой... Дівчатка з опущеними головами і звисаючим волоссям, кокетливий анфас, волосся на обличчі... Не можна йти просто завжди як герої в обхід (Тут не знаю: стратити не можна помилувати). В особі моделі, формі голови, шиї і т.д. треба знайти родзинку, треба виколупати її, але не штампувати вже відштамповане. Це нудно. Ви ж — це не всі, ви — це один-єдиний, геніальний фотохудожник-любитель, портретист. А якщо так, то і все інше у вас теж неординарне.

Рекомендації:
Помічати неординарних осіб, ловити, знімати, хапати, тягнути, роздягати, одягати, фотографувати, світити, нахабнішати, посміхатися, говорити, говорити, говорити, гіпнотизувати, розслабляти, знімати, одягати, фотографувати. Та любити, любити, любити...

Важко не погодитись. Особливо із рекомендаціями. Особливо із останньою. Пам'ятайте про неї і все буде у вас добре :)

Попередній урок (№5): "Що знімати, щоб стати зіркою?"
Наступний урок (№7): "Як фотографувати кішок?"

А що думаєте ви, фото-аматори та професіонали-портретисти? Чи правий Ляпін? Дійсно будь-який портрет є або вашим портретом самого себе або автопортретом моделі вашими руками? Чи справді штамп це так погано, а нахабство та оригінальність — ключ до успіху?