Істина в фотографії

Продовжуючи серію перекладів українською уроків Олександра Ляпіна на тему фотографічного, я пропоную вам поговорити на тему, якою людство цікавилось з тих самих пір, як взагалі навчилось чимось цікавитись.

Урок 11. Істина.

Пам'ятаєте Пілата? Що є істина? Або Шекспіра з його Гамлетом, що тримав бідного Йоріка? Що є істина у фотографії, яка вона - абсолютна, відносна? Як її можна досягти і навіщо потрібна взагалі? Ще Декарт якось про істину для фотографів сп'яну сказав (а потім дуже лаявся із цього приводу): "Пошук істини за допомогою природного світла, яке саме по собі (не вдаючись до релігії або філософії) визначає думки, які повинна мати доброчесна людина (читай — "фотограф") щодо всіх предметів, що можуть займати його думки, і проникає в таємниці найцікавіших наук".

Тобто все народжується в мозку індивідуума, з його понять. Проте, як показав минулий урок, який виклали, не рахуючи мене, Йорік і Акімов, істина фотографії відносна і абсолютна лише в контексті індивідуума. Без винятків.

Але як істину вашого фотографічного шедевра зробити не тільки вашою, але й істиною всього прекрасного суспільства? Навіщо, питаєте ви? Тому, що цього хоче ваше підсвідоме єство, і від цього вам нікуди не подітися. Бо людина — це істота, влаштована таким чином, що саме його істина життя повинна стати істиною для всіх. Це, скажу відразу, можливо, але відбувається при правильному збігу ваших обставин на полотні фотографічного зображення, народженого вашим внутрішнім і зовнішнім "Я" в сукупності з навколишнім світом. А спосіб зараження всіх інших членів клубу "Фото.ру" (як і будь-якого іншого - прим. пер. ;) своєю істиною є суперечка або дискусія.

Тут треба сказати про дуже важливу штуку — про мистецтво сперечатися. Раніше треба багато книг перечитати і ще потренуватися на дружині або ще якій жінці. Обов'язково. А то нічого не вийде, перевірено. :-)

Так от, минулий урок показав, що можна зробити істиною і колажовану фотографію, але істина ця буде неправильною через неадекватність виховання більшості індивідуумів. І для того, щоб ваша істина стала істиною для всіх, треба правильно фотографувати квіточки і заходи зі світанками. Ну, і, може, тварин-пташок-звірів (але тут проблема в тому, що не всі налаштовані "зоофілічеські").

Квіточки та сонячні сходи-заходи повинні бути наповнені вашою внутрішньою істиною, яка була б "більш істинною" за них самих. Тобто ви повинні вирощувати в собі щось, що було б у ваших внутрішніх сутінках красивіше, ніж те, що вийде на фотозображенні. Тільки абсолютна істина всередині може породити абсолютну істину на фотографії.

Суперечка з приводу істини повинна лише очистити свідомість глядача і поглинути його дійсним світлом творіння. Тобто ви є проповідниками дійсного світла, а світло — це ваша фотографія. Як бачите, у будь-якому випадку все бере початок у вашому внутрішньому, бо фотографія є тільки віддзеркаленням вашого "я", і тільки його.

Отже, щоб зробити істину, треба вивчати, що ж подобається всім людям, і саме це зробити. Захід сонця абсолютної краси зняти дуже легко, тому що на нього люблять дивитися всі. Ось в чому істина.

Рекомендації:
Орієнтуйтеся на те, що подобається всім — від інтелектуалів до дурнів і хворих на голову. Це квіточки і сонечко в хмаринках з особливим настроєм, що дає привід для відчуженої самозаглибленої споглядальної дії із зовні всередину.

От така нескладна виходить арифметика :) Істина, якщо і десь існує, то лише всередині вас самих. І на звання абсолютної вона може претендувати лише тоді, коли ви переконаєте в її абсолютності решту населення цієї планети. Є різні способи зробити це, трохи легші, або навпаки, важчі. Але, очевидно, починати треба з себе. З вирощування в собі хоч чогось, що буде не соромно показати людям і назвати це вашою істиною. All you need is love, друзі ;)

Попередній урок (№10): "Колаж-монтаж або як сфотографувати те, чого не існує"
Наступний урок (№12): "Подивись на себе!"