Що треба читати, щоб стати таким як Картьє-Брессон?

Якось, ще навесні, я вирішив завести таку традицію — по четвергах публікувати переклади українською статей та уроків від професійних фотографів. Почалось це все із уроків Олександра Ляпіна на тему фотографічного. Почалось.. та й не закінчилось. Залишилось ще 2 уроки в цій серії, переклад одного з них, передостаннього, я і пропоную вам сьогодні:

Урок 14. Про читання

Підійшов якось до мене один студент і запитав, скромно так потупивши очі, що, мовляв, треба читати, щоб стати таким, як, ну, скажімо, Картьє-Брессон, а краще — як Пилип Халсман?
Я йому, не подумавши, візьми та й скажи: читай, кажу, те, що й вони читали.
— А хіба вони щось читали? — Не відстає від мене цей занудний студент. От, думаю, гад, причепився, а раптом ці генії фотографії дійсно нічого не читали? А я своїх студентів змушую всяку муру а-ля Керуаків та Гесе з Фукамі читати. Ну, і став невимовно страждати від такого пробілу в своїх знаннях. Крім жартів!

Заліз почитати хоч що-небудь про цих хороших людей. Але автори есеїв про них, схоже, "тяглися" лише від самих себе. Іншими словами нічого довідатися мені так і не вдалося.

Але одного разу я натрапив на список книг із бібліотеки Халсмана. Там було навіть наше радянське "Му-му". В цьому списку також були Фукі та Ільїн, Батай та Моруа, Купер і Сковорода і т.д. А в графі "збереження" напроти кожного значилося "позначки автора на всіх сторінках." Читав, змій! Тому і розумний такий у своїх, йо-майо, монтажах-колажах.

А у Картьє-Брессона я сам запитав якось пізніше — Ви, кажу, взагалі що-небудь читаєте? Він глянув на мене й поліз у портфель, дістав звідти грубезний словник банківських термінів. Я, звичайно посміхнувся, ага, таку муру, значить, поглинає класик. А він ще порився там і двома пальцями мені протягнув таку малесеньку, тонку, ну, зовсім дурну книжку якогось їхнього поета. Це, каже, геній. Я погортав трохи та й повернув йому його генія. Виявилося, що він це читає, щоб зробити портрет цього поета.

Але я знаю і таких хороших фотографів, які не читали взагалі нічого, ну, хіба що газети. Уіджі, наприклад. Ось так-то.

А мораль цього уроку така: якщо хочеш, то читай, а якщо ні — фотографуй в той час, який витратив би на читання книг. Що вийде, то і вийде.

А той самий занудний студент запитав мене: "А що ви зараз читаєте?" Я поліз у портфель і знайшов там шматок книги "Анекдоти літературні та філософські", Мінськ. Література. 1998. Студент випнув рот і витріщив очі — "І це все?" Все, кажу.

Ось так-то. Хто що читає, той те і фотографує. А хто нічого не читає, той фотографує щось своє. Напевно.

Ось так-то. Все геніальне — просто. Навіть не просто, а дуже просто. І не треба нічого вигадувати. І не треба нікого копіювати. А треба просто робити те, до чого лежить твоя душа. І робити це на всі 100%.

Попередній урок (№13): "Маніфест сенсирізму Андрія Текили"
Наступний урок (№15): "Урок п'ятнадцятий та останній. "Інь і Янь"