Урок 15. Інь і Янь.
Ось, вирішив поговорити на таку веселу тему, як фотографія чоловіча та жіноча. А все тому, що колись займався безглуздою наукою та досліджував питання жіночого і чоловічого прояву в мистецтві, не тільки у фотографії, а взагалі. Результати, які я отримав мене несподівано здивували.
Відібрав я тоді, пам'ятаю, фотографії Діани Арбус, Ганни Лейбовіц, Лялі Кузнєцової, Дороті Ланг, Ріти Островськой, Салі Ман. А також Картьє-Брессона, Родченко, Бішофа, Сальгадо, Судека, Маккаліна, Франка. А разом із ними і Жюля, Гиля, Ляшапеля та Шолцера. І представив їх "перед очі" тисячі п'ятистам респондентам, які до фотографії відносяться як і переважна більшість всього людства — ну, кішечок на стінки вішають, квіточки зберігають як закладки, дітей своїх фотографують і їх фотографії в альбоми кладуть. А ще, звичайно ж, в журналах та інших друкованих ЗМІ фотознімки з цікавістю роздивляються і навіть відчувають при цьому цілу гамму різних емоцій. Я ж кажу — як всі. Хоча, людей, звісно, не випадкових і із смаком відносно середнім, проте місцями трохи вище за середній — для різноманітності, але щоб обов'язково всі з дипломами.
І попросив я цю поважну і вельми шановну публіку сказати чесно, хто автор: "Ч" або "Ж", Янь або Інь. Всі попалися "натурали", без всякої там гомо- або лесбійській схильності, як на зло. І ось що вони мені наговорили: 87% правильно вказали статеву приналежність авторів, 6% помилилися і назвали мене з цього приводу провокатором, інші знизували плечима і ляскали очима, як мудрі птахи ночі - сови. І лише на Ляшапелі та компанії публіка м'ялась і соромилася сказати. І правильно, я б теж переплутав, бо...
Потім я підібрав фотографії менш крутих фотографів і теж показав приблизно такій самій кількості класичних всім міщанам міщан. Плуталися і не знали.
Просуваючись далі в своїх "статевих" дослідженнях, я прийшов до невтішного висновку: чим більше статевого початку незримо присутнє в аурі фотографічного твору, тим воно крутіше; і, навпаки, чим воно крутіше, тим в його енергії більше цілком конкретного статевого початку.
Тобто, у фотографіях чоловіків опитані пані відчували потенцію, а чоловіки силу духу. У знімках, що були зроблені панянками, опитані чоловіки та жінки відчували Жіноче — те, що ніяк не можливо висловити цією убогою людською мовою. А ось в роботах середніх фотографів весь статевий початок переплутався. А Ляшапель та Ко дійсно працювали і на тих, і на інших.
Потім я ще зібрав всякі квіточки — але не крутих всяких фотохудожників, по яких відразу все зрозуміло — а такі, що були сфоткані різними тітками і дядьками та знову попросив визначити статеву приналежність авторів. Ну, тут і приїхали. Ніхто нічого конкретного мені сказати не зміг, тільки матюкалися дуже. І не знали - дурні вони чи ні, ці опитувані. Вони-то - ні, а ось що робити з наукою?
А я ось які висновки зробив. Фрейд в своїй праці про сублімації несвідомого частково підтвердив мою теорію щодо "чим більше, тим більше" (дивися вище). Популярно це можна перекласти таким чином: справжня пані, вона й у фотографії пані, присутня в ній енергетично і духовно. Те ж саме можна сказати і про чоловіків.
Мораль цього пасажу така: не гальмуєте свій статевий початок. Нехай він пре зі всіх зерен на вашій фотографії. Тоді й вам нудно не буде, і глядачі позіхати не стануть, роздивляючись творчість сотень...
А що робити "Ляшапелям", я не знаю, бо вони то ці, то ті. Але, може, в цьому і секрет?
Рекомендації: не пити віагру, дивитися на світ як на сексуального партнера і відповідно з ним поводитися, в стилі і методах власних внутрішніх якостей, власних неозорих сутінків.
Ось так-то :) Я здогадувався, що різниця має бути. Але те що виявиться настільки тісний взаємозв'язок між статевим початком в фотографії та її ж "крутістю", я й уявити не міг. І, хоча підстав не вірити Фрейду та Ляпіну в мене нема, цікаво буде все це перевірити на собі та на друзях/знайомих :)
А що ви скажете? Схоже на правду чи повна маячня?
Попередній урок (№14) : "Що треба читати, щоб стати таким як Картьє Брессон"




